Моніторинги якості освіти

Наказ МОН № 54 від 16.01.2020 про затвердження Порядку проведення моніторингу якості освіти.

Документ визначає механізм підготовки та проведення моніторингу якості освіти та освітньої діяльності у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти незалежно від їх підпорядкування, типу й форми власності.

Метою проведення моніторингу є виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, у закладах освіти, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, оцінювання причин відхилень від цілей.

Якість освіти є тим показником, за яким визначається ефективність функціонування системи освіти будь-якої держави на будь-якому етапі її розвитку.

Якість освіти – це сукупність властивостей системи освітньої галузі, що відповідає сучасним вимогам педагогічної теорії та практики й спроможна задовольнити освітні потреби особистості, суспільства, держави. Підвищення якості освіти потребує її постійного дослідження, налагодження системи моніторингу освіти, головною метою якого є збирання, обробка, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи, оцінювання й аналіз її показників на всіх рівнях функціонування, поширення та доступ до цієї інформації громадськості, різних користувачів освітніх послуг, посилення управлінських дій щодо якісних показників в освіті, прогнозування її розвитку.

У широкому значенні, моніторинг якості освіти – с збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про стан освіти, інтерпретація зібраних фактів та прогнозування на їх основі динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі.

Моніторингові дослідження є надійним інструментом аналізу різноманітних аспектів освітнього процесу. Вони дозволяють отримати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану розвитку навчального закладу, якості знань учнів тощо.

Завдання моніторингу в освіті:

• визначати якість навчальних досягнень учнів, рівень їх соціалізації;
• вивчати зв’язок між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитами, цінностями тощо;
• оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів;
• оцінювати величину впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, організації шкіл і класів, методичного та технічного обладнання та інших факторів;
• досліджувати педагогічну практику та успіхи учнів в залежності від соціального статусу та аналізувати політику держав у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості;
• виявляти фактори, які чинять вплив на хід і результати освітніх реформ з метою зменшення негативного їх впливу (або, навіть, і нейтралізації);
• порівнювати результати функціонування закладів освіти, систем освіти з метою визначення найбільш оптимальних шляхів їх розвитку.

Моніторинг як кваліметричний інструмент передбачає:

• визначення системи критеріїв, показників та індикаторів якості освіти;
• обрання методів оцінювання, які адекватні інструментарію та процедурам вимірювання;
• проведення моніторингових досліджень з метою управління якістю освіти.

Об’єктами моніторингу якості освіти можуть бути:

• а) система освіти (загальна середня, професійна, вища, національна або загальнодержавна, регіональна система, муніципальна);
• б) процеси (управлінський на різних рівнях державного управління освітою; навально-виховний процес, педагогічний процес у цілому та окремі його складові: процес морального та трудового виховання, процес підготовки дітей до школи;
• в) зміст освіти;
• г) рівень і якість сформованості навчальних досягнень, процес і результати сформованості життєвих принципів та здатності до самостійного подальшого життя після закінчення школи тощо;
• д) діяльність (трудова, навчальна, управлінська);
• е) явища (вихованість, освіченість, майстерність педагога та інші).

Таким чином, можна говорити, про безліч видів моніторингу в системі освіти.

Серед найпоширеніших підходів, які застосовують в побудові об’єктивної моделі моніторингу, тобто визначення категорій об’єктів, відкритих для моніторингових процедур, передусім можна назвати такі:

• результативний підхід, що передбачає моніторинг лише категорій, що об’єднують об’єкти, які належать до результатів освітнього процесу;
• системний підхід, який розширює об’єкти, що підпадають під моніторингові процедури в освіті, об’єднуючи три категорії: категорію, що об’єднує ресурсні аспекти, тобто ресурси (фінансові, людські тощо), що їх вкладають в освіту; категорію, яка об’єднує аспекти, що стосуються освітнього процесу; категорію, до якої входять об’єкти, що належать до результатів освітнього процесу.

Суб’єкти моніторингу:

• а) органи державного контролю за діяльністю навчальних закладів;
• б) моніторингова служба відповідного рівня;
• в) адміністрація навчального закладу, рада закладу, піклувальна рада;
• г) органи громадського та місцевого самоврядування.

Основні принципи, на яких ґрунтується моніторинг в освіті:

• узгодженість нормативно-правового, організаційного та методичного забезпечення складових моніторингу;
• об’єктивність одержання та обробки інформації, що передбачає максимальне виключення суб’єктивних оцінок, врахування всіх результатів, створення для всіх учасників дослідження рівних умов у процесі перевірки якості підготовки;
• комплексність дослідження різноманітних аспектів навчально-виховного процесу, обробки та аналізу одержаних результатів ;
• безперервність і тривалість спостережень за станом освіти;
• своєчасність отримання, обробки та використання об’єктивної інформації про якість освіти ;
• перспективність запланованих моніторингових досліджень, спрямованість їх на розв’язання актуальних завдань розвитку освіти ;
• гуманістична спрямованості моніторингу – створення обстановки доброзичливості, довіри, поваги до особистості, максимально сприятливих умов, позитивного мікроклімату, неможливості використання результатів досліджень для застосування будь-яких репресивних дій ;
• відкритість і оперативність доведення результатів досліджень до відповідних органів управління, громадськості, зацікавлених міжнародних установ

Види моніторингу на рівні навчального закладу

• За масштабами цілей освіти: оперативний, тактичний, стратегічний.
• За етапами навчання: вхідний або вибірковий, проміжний або навчальний, вихідний або підсумковий.
• За охопленням об’єкта спостереження: локальний, вибірковий, суцільний.
• За організаційними формами: індивідуальний, груповий, фронтальний.
• За рівнями управління навчально-виховним процесом: керівний, адміністративний, педагогічний, учнівський.
• За формами суб’єкт-об’єктних відносин: соціальний (зовнішній), взаємоконтроль, самоаналіз.
• За часовою залежністю: ретроспективний, попереджувальний, поточний.
• За частотою процедур: разовий, періодичний, систематичний.
• За інструментарієм, що використовується: стандартизований, не стандартизований, матричний.

Етапи проведення моніторингового дослідження:

I етап: Цілепокладання та планування дослідження

• Визначення мети та завдань дослідження.
• Визначення об’єкта дослідження.
• Розрахунок та формування вибірки.
• Побудова графіку дослідження:
• визначення термінів і процедур дослідження;
• добір та підготовка (навчання) координаторів дослідження.
• Визначення критеріїв та показників оцінювання.
• Вибір методів дослідження.

II етап: Розробка інструментарію

1. Розробка тестів та їх апробація.
2. Розробка анкет та їх апробація.
3. Підготовка інструктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів,учасників дослідження.
4. Вибір статистичних і математичних методів обробки та обрахунку одержаних результатів дослідження.

III етап: Проведення дослідження

1. Пілотне дослідження (підготовка учасників, проведення інструктажу).
2. Основне дослідження.

IV етап: Збирання та обробка результатів.

V етап: Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.

1. Узагальнення статистичної інформації.
2. Виявлення факторів впливу.
3. Підготовка рекомендації щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів, формування освітньої політики тощо.

РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ГІМНАЗІЇ 

Якість знань здобувачів освіти з усіх навчальних предметів на кінець 2022-2023 навчального року, тобто відсоток учнів, які навчаються на високому та  достатньому рівнях складає 61 %, а з базових основних предметів - 42 %.

Результативність навчання з окремих предметів

     Відсоток якості знань учнів 5-9 класів коливається від 42 % (математика), 35 % ( хімія), 67 % (українська мова), 19 % (фізика), 55 % (англійська мова), 32 % (польська мова), 63 % (географія), 62 % (біологія), 68 % (історія), до 100 % (мистецтво, музичне мистецтво), 93 % (образотворче мистецтво), 58 % (інформатика), 76 % (трудове навчання, технології). Аналіз моніторингу дає можливість стверджувати, що динаміка рівня навченості незначно збільшується в порівнянні з І семестром. З предметів мистецтво, алгебра, геометрія, фізична культура, хімія, англійська мова значення показника майже не змінюється. Зниження рівня навченості у порівнянні з І семестром відбулося з інформатики – на 6%, трудового навчання – початковий рівень в учнів 9 класу. Найбільша кількість учнів, які отримали оцінки високого та достатнього рівнів спостерігається з мистецтва, музичного мистецтва, образотворчого мистецтва, інформатики, трудового навчання,  фізичної культури, основ здоров’я. З хімії, фізики, української мови, математики, англійської мови, всесвітньої історії кількість учнів достатнього та високого рівня є нижчою за середнє по закладу. Це пояснюється тим, що дані предмети потребують від учня застосування окремих знань, вміння робити послідовні дії, знаходитися в пошуках кінцевого результату, на що часом у них недостатньо часу, окремих навичок, природних здібностей.

      Результативність навчання з математики, фізики, української мови та літератури, іноземних мов, історії, фізики, хімії є нижчою, ніж середній бал по гімназії. Це може бути зумовлено багатьма факторами, у тому числі специфікою й складністю окремих предметів. Учителям-предметникам необхідно розробити дієві заходи щодо мотивації учнів до навчання й спланувати роботу щодо підвищення рівня навчальних досягнень.