Психолого-педагогічний супровід обдарованих дітей

Розгляньмо психологічні характеристики обдарованих дітей у порівнянні з іншими. 

Доведено, що зв’язок між творчими та інтелектуальними здібностями нелінійний, тобто високий інтелект не завжди пов’язаний з високим рівнем розвитку творчих здібностей, і навпаки, творчі здібності можуть бути притаманні людині з невисоким інтелектом.

Творчість – це завжди творення, тобто побудова нового та оригінального, нестандартне бачення в звичайному нових можливостей його функціонування або впровадження його як частини в нову систему, можливість продукувати значну кількість ідей. Що стосується творчих можливостей дітей, то вони реалізуються в різних видах їхньої діяльності, а саме: в грі, навчанні, спілкуванні, праці.

Більшість авторів, які досліджують творчість (Дж. Гілфорд, Е. Торренс), визначають три ознаки творчої обдарованості:

• оригінальність ідей і продуктів;

• гнучкість словесного й образного мислення;

• здатність знаходити ідеї в складних і обмежених ситуаціях.

Визначають загальну і спеціальну обдарованість. Загальна – це, можливо, той природний інтелектуальний й творчий потенціал, який закладений природою й може виявлятися в людини в будь-якому віці: в одних талант прокидається дуже рано, в інших він пробуджується в юнацькі або досить зрілі роки. Як правило, такі люди талановиті в багатьох сферах діяльності (наприклад, Леонардо да Вінчі або Михайло Ломоносов). Спеціальні здібності обмеженіші, адже вони спрямовані специфічно – в певну галузь науки, мистецтва, техніки тощо. 

Спеціально обдарована людина неначе ізолює себе від інших видів діяльності, концентруючи увагу і зосереджуючись у певному напрямі. Виявлення спеціальної обдарованості дуже часто спостерігається в дошкільному і шкільному віці в багатьох талановитих людей в музиці, спорті, мові, математиці тощо. Це прояви талановитості. 

Що стосується виявлення предметно-спрямованих здібностей і причин їхньої спеціалізації, багато дослідників вважає, що вони ґрунтуються на природних індивідуальних психофізіологічних особливостях. Ідеться, насамперед, про півкульну організацію мозку. Існує загальна думка, що ліва півкуля обробляє інформацію лінійно, аналітично і логічно, а права – глобально, релятивно, синхронно та інтуїтивно, отже нелінійно. Функція правої півкулі – сприймання структур, зв’язків, почуття прекрасного.

У шкільних заняттях головна роль належить лівій півкулі, що значною мірою знижує діяльність правої. Саме тому діти з розвиненим образним сприйманням, тяжінням до структурованості, встановлення зв’язків і закономірностей найбільше страждають від шаблону лінійності. Результати діяльності правої півкулі можуть бути надзвичайно тонкими, структурно організованими, практично важливими, але взаємодія обох півкуль продукує значно вагоміший результат. Отже, знання та навички, що накопичуються завдяки взаємодії лівої півкулі з інтуїцією й натхненням, які продукує права півкуля, дають високі художні досягнення. 

Отже, шкільна програма, хоч вона і є певним гальмом творчості, створює необхідні умови для розвитку творчих здібностей дитини. Лише поєднання лінійності, шаблону, дотримання алгоритмів, правил дає розквіт оригінальності. 

Нова ідея, винахід, творіння можливі за умови ґрунтовної обізнаності в тій сфері, яка стала предметом творчості. Тому весь період шкільного навчання є реальною підготовкою до справжньої творчості, яка чекає свого вияву в старшому віці. 

Діагностика і розвиток – це виявлення зародків індивідуальної предметної спрямованості, інтересів. Так, специфічна мистецька обдарованість характеризується перевагою сенсорики і підвищеної чутливості над вербальними процесами ( це може бути перевага якогось органу чуття або певна взаємодія кількох органів чуття). Музичні здібності пов’язані з чутливістю дитини до музичних (організованих звуків), хореографічні – із взаємодією слухової й моторної чутливості; художні поєднують чутливість до кольорових подразників з високорозвиненою руховою активністю кисті руки. Усі ці складні індивідуальні поєднання, які, безумовно, є вродженими, можуть бути розвинені за наявності відповідного оточення. 

Характерними особливостями обдарованих дітей є: 

• висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, що виходить за межі вікових особливостей;

• багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, розвинене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість;

• високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність. 

Успіхи дитини в певній діяльності зумовлені комплексом відповідних здібностей, виявлення яких більшість дослідників об’єднує в такі види:

• загальні інтелектуальні здібності;

• конкретні досягнення; комунікативність і лідерство;

• творчість і продуктивна діяльність;

• художньо-образотворчі здібності;

• психомоторні здібності.

Загальні інтелектуальні здібності, як правило, виявляються в легкості навчання, спостережливості, рухливості, швидкості мислення, винятковій пам’яті, багатій і різноманітній обізнаності дитини.

Конкретні досягнення (мова, математика, природознавство), зокрема здібності до мови, виявляються в глибокому інтересі дитини до читання, яке стає найулюбленішим заняттям, у збереженні уваги до книжки, доброму розумінні того, що дитині читають, у легкому запам’ятовуванні та відтворенні прочитаного. Здібності до математики виявляються в інтересі до обчислювання, виміру чи впорядкування предметів, не притаманному для свого віку розумінні математичних символів. Здібності в галузі природознавства виявляються в тому, що дитина дуже цікавиться живою природою, має нахил до класифікації, виявляє інтерес до природничих дослідів, різних природних явищ, демонструє розуміння природних причинно-наслідкових залежностей.

Творчість і продуктивна діяльність виявляються в надзвичайній допитливості дитини, яка, забуваючи про все, може з головою зануритися в те, що її цікавить. Така дитина дуже винахідлива у своїх діяльності, виявляє значну гнучкість у розв’язанні будь-яких проблем, може продукувати оригінальні ідеї й демонструвати новий підхід до розв’язання стандартних ситуацій. При сторонніх дитина зберігає впевненість у собі, під час спілкування подає різні ідеї, виявляє ініціативу, часто є лідером. Інші діти звертаються до неї по допомогу і пораду.

Художньо-образотворчі здібності виявляються як підвищений інтерес до візуальної інформації. Дитина в найменших подробицях запам’ятовує побачене, багато часу приділяє малюванню й ліпленню, оригінальним чином використовує матеріали художньої виразності, у музиці виявляє інтерес до музичних занять, легко повторює музичний ритм тощо.

Психомоторні здібності виявляються як зацікавлення діяльністю, що потребує тонкої моторики. Дитина має хорошу зорово-моторну координацію, полюбляє бігати, стрибати, чудово володіє рівновагою тіла під час виконання рухових вправ, розвинена фізично.

Предметна спрямованість інтелектуальної діяльності визначається належністю до художнього, абстрактного (словесного) або середнього типу сприймання та мислення.

У художньому типі визначальним є чуттєве сприймання, яскраві уявлення, наочність, образне, синтетичне мислення, інтуїтивний спосіб розв’язання завдань.

Абстрактному притаманні словесне сприймання, опора на одиничні, а потім і загальні поняття та категорії, загальні уявлення, поняттєве, словесне та узагальнене мислення.

Середній тип поєднує образне, чуттєве сприймання й мислення з абстрактним і словесним. 

В умовах шкільного навчання не завжди є можливість здійснити чітке психологічне обстеження з метою визначення індивідуальних особливостей у розумовій діяльності тієї чи іншої дитини. Вагомими і не менш достовірними є методики тривалого спостереження батьків і вихователів за дітьми. Знаючи вікові показники інтелекту, вивчаючи поведінку дітей на уроках, в умовах гри, вчитель може дати досить змістовну характеристику індивідуальних особливостей дітей, визначити шляхи їхнього розвитку.

Якщо за даними спостереження дитина (порівняно з іншими) має значні успіхи в розумовій діяльності  - значний обсяг знань, велике прагнення до їх здобування, швидко орієнтується в будь-якій ситуації й знаходить способи її розв’язання, відповідно реагує на зміну обставин, має широке коло узагальнених понять, можна передбачати високий рівень її розумового розвитку.

Багато авторів говорять про нерівномірну динаміку розвитку дитячої обдарованості.

Форми зникнення обдарованості (криза дитячої обдарованості) можна класифікувати за такими типами:

1. Втрата творчого потенціалу, яка виявляється в припиненні створення дитиною особливих, властивих її обдарованості творчих продуктів («криза креативності»).

2. Зниження інтелектуальної активності дитини, що виявляється в зникненні інтелектуальної продуктивності («криза інтелектуальності»).

3. Зниження або цілковита втрата інтересу до процесу і результатів своєї праці («криза мотиву досягнень). Це описують по-різному – або як порушення вольової регуляції «міг би, але не хочу»; або як перемогу заниженої самооцінки «міг би, але вийде погано»; або як неадекватну оцінку вимог соціуму «міг би, але це нікому не потрібно» тощо.

Якщо перші дві форми можна стисло описати так: «дитина більше не може», то третю форму можна описати таким чином – «дитина більше не хоче».

Дитяча обдарованість міцнітиме і розвиватиметься, успішно проходитиме кризові стани і набуватиме нової якості, якщо акцент буде зроблено на таких позиціях:

• запобігти кризі першого типу, давати дитині можливість бути суб’єктом своєї діяльності і розвивати індивідуальний пізнавальний досвід дитини;

• запобігти кризі другого типу, розвивати разом з інтелектуальною сферою обдарованої дитини й її фізичну, емоційно-вольову, соціально-комунікативну сфери, оскільки закони розвитку для обдарованих і звичайних дітей принципово однакові;

• запобігти кризі третього типу, досягти виховними заходами оптимального співвідношення особистісної та інтелектуальної рефлексії в кожному конкретному випадку, з кожною конкретною дитиною.

Що ж таке обдарованість?

Слово «дар» походить з давньоестонської мови. Спочатку воно означало – плата за дружину. Інше значення цього слова можна знайти в давньофранцузькій, де воно має значення – отрута. Лише в середині ХІХ ст. цей термін було вжито А.Треєм (1839 р.) у поєднанні зі словом «геній». Але немає жодного запису щодо часу, коли слово «обдарований» стало означати найрозумніший.

Часто слова «обдарований» і «талановитий» вживають як синоніми. Ці поняття не слід ототожнювати. Обдарованість – це сукупність здібностей, які допомагають індивіду досягти вагомих результатів в одному або кількох видах діяльності й давати суспільству користь. Ця риса формується й проявляється в процесі діяльності.

Талановитий – це той, хто має дуже високий ступінь здібностей до якоїсь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літературної, технічної, спортивної), причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих процесах.

Посилаючись на дослідження Ф. Моляко, можна запропонувати реєстр визначення обдарованості, хоча не завжди існує єдність у трактуванні цих понять. До них належать:

• задатки – спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є основою для розвитку на їх базі здібностей;

• нахили – ставлення, конкретна вибіркова спрямованість індивіда до певної діяльності, яка ґрунтується на інтересах, потребах у виконанні тієї чи іншої діяльності;

• здібності – це індивідуальні особливості людини, які дають змогу успішніше оволодівати тією чи іншою діяльністю, вирішувати ті чи інші завдання, проблеми;

• загальні здібності – лежать в основі оволодівання будь-якою діяльністю;

• спеціальні здібності – дають змогу конкретній людині оволодівати певною діяльністю, успішно щось виконувати;

• творчі здібності – дають змогу успішно виконувати творчу діяльність;

• обдарованість – специфічне поєднання здібностей, інтересів і потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на високому рівні;

• творча обдарованість – дає змогу успішно вирішувати творчі завдання, виконувати творчу діяльність більш оригінально;

• талант – система рис та особливостей, які дають особистості змогу досягти значних успіхів в оригінальному виконанні творчої діяльності;

• геніальність – системна характеристика особистості, яка свідчить про її надоригінальність досягнення. 

М. Лейтес визначає три категорії обдарованих дітей:

- учні з ранньою розумовою реалізацією;

- учні з прискореним розумовим розвитком;

- учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

Учні з ранньою розумовою реалізацією – це учні, в яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливий інтерес до окремого навчального предмета. Він може випередити ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу. Уроки з інших предметів можуть обтяжувати дитину.

Учні з прискореним розумовим розвитком – це учні, які за однакових умов надто вирізняються високим рівнем інтелекту. Особливо вони бувають помітні в молодших класах. За даними психолога прискорений розвиток інтелекту завжди пов’язаний з високою розумовою активністю та пізнавальною потребою. 

Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей – ці учні не вирізняються розумовими особливостями, не випереджають однолітків у загальному розвитку інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета. Але вирізняються особливостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять на певні об’єкти, широта уяви, здатність до спостережень).

Серед таких школярів трапляються учні зі складним характером, незалежні, вперті, малоконтактні.

Психолого-педагогічна наука розрізняє шість сфер обдарованості дітей:

1. Інтелектуальна сфера. Обдарована дитина вирізняється хорошою пам’яттю, допитливістю, добре вирішує різні завдання, зрозуміло висловлює свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.

2. Сфера академічних досягнень. Це успіхи з математики, читання, курсу «Я та Україна», та інших навчальних предметів.

3. Творчість. Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення, висловлює власні оригінальні ідеї.

4. Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій. Легко спілкується з дорослими та дітьми. (Виявляє лідерство в іграх та заняттях).

5. Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями. (Виявляє інтерес до музики, добре відновлює мелодію, із задоволенням співає, намагається створювати музику).

6. Рухова сфера. Тонка і точна моторика, чітка координація, добре володіє тілом.

М. Босенко вважає, що вчитель повинен вміти бачити відмінності здібностей, таких як:

- загальні здібності – це здатність кожної особистості до сприйняття, засвоєння та відображення інформації;

- гуманітарні здібності – здатність особистості до літературно-філософської діяльності;

- математичні здібності передбачають добре розвинену логіку;

- здібності до академічного навчання – це комплекс здібностей, які сприяють успішному навчанню та підкріплені вольовими зусиллями;

- спеціальна обдарованість – та, яка виявляється в тенденції досягнення успіху в одній чи декількох сферах діяльності;

- загальна обдарованість – це рівень задатків, схильностей особистості, які свідчать про високий ступінь інтелектуального, моторного та сенсорного розвитку.

У результаті досліджень Н. Лейтеса визначено такі характерні особливості обдарованих дітей:

- мають хорошу пам’ять, добре розвинене абстрактне мислення;

- як правило, дуже активні й завжди чимось зайняті;

- надто вимогливі до себе, болісно сприймають суспільну несправедливість;

- наполегливі в досягненні результату;

- хочуть учитись і досягають у навчанні успіхів;

- здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю;

- спостережливі;

- уміють фантазувати, критично оцінюють навколишню дійсність;

- ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних відповідях на них;

- на уроці більше цікавляться дослідницькими методами; виявляють інтерес до читання, мають великий словниковий запас;

- із задоволенням виконують складні завдання;

- завдяки частому звертанню до засобів масової інформації здебільшого вміють швидко визначати найбільш важливі відомості, самостійно знайти інформацію;

- краще за своїх однолітків уміють розкривати взаємозв’язки між явищами та їхньою суттю;

- їм притаманне почуття гумору, вони життєрадісні;

- у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність.

Сучасна наука твердить, що виявити обдарованість можна завдяки застосуванню взаємодоповнюваних способів.

По-перше, це метод спостереження, як спосіб виявлення обдарованих дітей. За цим методом систематично і цілеспрямовано сприймають різноманітні вияви психологічних особливостей обдаровання. Його найбільше застосовують на уроках. Його якісні результати можуть бути доволі обґрунтованими лише за умови регулярності, тривалості та багаторазових спостережень. 

По-друге, це констатація певного рівня досягнутих дитиною успіхів у тій чи іншій сфері діяльності. Констатація конкретних успіхів та способів дає змогу встановити, до якого саме типу обдарованості належить конкретна дитина.

Третій спосіб – виявлення обдарованих дітей з участю експертів. Так, за описовими характеристиками обдарованості М. Карне, учнів оцінюють: сам учень, батьки, педагоги. Психолог порівнює ці дані з результатами відповідних психодіагностичних методик. 

Четвертий спосіб – здійснення відповідних тестових діагностувань, які мають стандартизований характер і забезпечують отримання результатів на основі єдиних критеріїв і норм. 

Модель діагностики дитячої обдарованості

Етапи та рівні діагностики Діяльність за етапами

Дослідник Л. Холлінгоурт визначає такі проблеми обдарованих дітей:

- Ворожість до школи. Таке ставлення має місце, якщо навчальна програма не цікава дитині.

- Ігрові інтереси. Обдарованим дітям подобаються складні ігри, а не ті, в які грають однокласники.

- Комфортність. Мають свої стандарти комфорту. 

- Заглиблення у філософські проблеми. Замислюються над такими явищами як космос, смерть, природа, філософія.

- Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Через те що вони спілкуються з дітьми старшого віку, важко стати лідерами.

- Прагнення до досконалості. Занижена самооцінка як результат прагнення до більшого.

- Потреба в увазі дорослих. Через прагнення до пізнання монополізують увагу батьків, учителів та інших. 

Одним із завдань у роботі з обдарованими дітьми є проектування очікуваних результатів та науково-методичне забезпечення школи.

З боку адміністрації школи це:

- організація педагогічного досвіду з метою забезпечення розвитку здібностей обдарованих дітей;

- визначення варіативної частини навчального плану;

- розробка конкретних методичних рекомендацій;

- добір педагогічних кадрів;

- постійне вивчення педагогічної майстерності вчителів, забезпечення умов для їхньої самостійної діяльності, підвищення загальнокультурного та професійного рівня;

- забезпечення участі обдарованих учнів у конкурсах, змаганнях, олімпіадах.

З боку психолога:

- перманентна аналітична корекція результатів розвитку учня на основі вивчення рівня інтелектуального розвитку та коефіцієнта самореалізації, тестування;

- робота з учителями щодо врахування результатів психологічних досліджень в їхній подальшій роботі.

З боку вчителя:

- визначення мети, планування режиму роботи школяра;

- впровадження в навчально-виховний процес нових гуманістичних підходів, які б ґрунтувалися на принципах педагогічної співпраці;

- модернізація форм, методів навчання та виховання;

- створення належних умов для розвитку особистості;

- стимулювання постійного самоаналізу учнем своєї самостійної діяльності.

З боку сім’ї:

- створення стимульної, духовної та морально-психологічної атмосфери;

- побудова оптимального режиму життя, діяльності та розвитку учня;

- пріоритет взаємин співробітництва;

- забезпечення адекватної та матеріальної підтримки дитини.

Система роботи з обдарованими дітьми

Система роботи зі здібними дітьми:

1. Виявлення здібних і обдарованих дітей шляхом діагностики та спостереження. Складання картотеки.

2. Поглиблена діагностика, з’ясування рис характеру.

3. Залучення до спеціальних видів діяльності у гуртках, факультативах, секціях у школі й поза нею.

4. Залучення до участі в конкурсах, фестивалях, олімпіадах, змаганнях.

5. Індивідуальна робота з обдарованими дітьми.

6. Навчання у профільних класах.

7. Професійна орієнтація та рекомендації для майбутнього навчання у Вишах.

Алгоритм роботи з обдарованими дітьми

Система роботи зі здібними дітьми

Рекомендації педагогові в роботі з обдарованими дітьми:

1. Не слід приділяти занадто багато уваги ігровому навчанню з яскраво вираженим елементом змагальності. Обдарована дитина найчастіше буде переможцем, що може викликати ворожість однокласників і не сприятиме створенню атмосфери загальної зацікавленості, до якої прагне вчитель.

2. Варто уникати зміцнення перфекціоністських тенденцій. Краще не виділяти обдаровану дитину за індивідуальні досягнення, а заохочувати спільні заняття з іншими.

Не треба зводити обдаровану дитину на п’єдестал або робити з неї вундеркінда в очах інших учнів. Її здобутки належним чином оцінять, а от недоречне наголошення на винятковості найчастіше породжує роздратування, ревнощі й відторгнення замість очікуваного схвалення. Інша крайність – навмисне публічне приниження унікальних здібностей і навіть сарказм – звісно, неприпустима.

4. Варто пам’ятати, що здебільшого обдаровані діти погано сприймають строго регламентовані, повторювані вправи. Необхідно урізноманітніти програму занять.

ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ 

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми . 

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима. 

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються. 

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо. 

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового. 

3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 

4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її. 

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. 

6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи. 

7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 

8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 

9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість. 

10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї. 

11. Розсіюй страх у талановитих дітей. 

12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати. 

13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 

14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент. 

15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів. 

16. Розвивай критичне сприйняття дійсності. 

17. Вчи доводити починання до логічного завершення. 

18. Впливай особистим прикладом. 

19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 

20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення. 

21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят. 

22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації. 

23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук. 

25. Пам'ятай, що учень "...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський). 

Якості, якими має володіти вчитель

для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим і чуйним. 

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 

4. Мати широке коло інтересів. 

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей. 

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 

7. Володіти почуттям гумору. 

8. Мати живий та активний характер. 

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення. 

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 

12. Володіти емоційною стабільністю. 

13. Уміти переконувати. 

14. Мати схильність до самоаналізу. 

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ

З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

- Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і чуттєвих до всього, що стосується їхнього «я».

- Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

- Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

- Дотримуйтеся порядку й дисципліни; обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

- Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

- У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, який активізує їхню роботу.

- Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

- Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.

- Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

- Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

ПОРАДИ БАТЬКАМ 

ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї  

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

Мета програми роботи з обдарованою молоддю - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

Розрізняють обдарованість:

• соціальну - лідерську;  

• художню - музичну, образотворчу, сценічну;  

• психомоторну - спортивні здібності; 

• інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);  

• академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;  

• творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).  

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. 

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а в інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. 

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довірі. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у психотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини потрібний підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано, щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості та уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 

2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена. Зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. 

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. 

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. 

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. 

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді дитина виросте хорошою творчою людиною. 

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. Не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 

7. Показуйте дитині цікаві місця. 

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 

10. Ніколи не карайте дитину приниженням. 

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 

12. Привчайте дитину самостійно мислити. 

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 

15. Уважно ставтеся до потреб дитини. 

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 

23. Допомагайте дитині бути особистістю. 

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.