Термін «стрес» перекладається як «потрясіння, труднощі, тиск». Це реакція на екстремальні впливи, стан поведінкового та духовного розладу, пов`язаний із нездатністю людини цілеспрямовано та розумно діяти в реальній життєвій ситуації.

Екстремальним впливом можуть бути небезпечні (несподівані) ситуації, напружена життєдіяльність, необхідність швидко зробити вибір чи прийняти рішення. Події, що викликають стрес, називаються стресорами, вони бувають як фізичні (наприклад, небезпека), так і психічні (прийняття відповідального рішення).

Вплив стресу часто має негативний характер, дезорганізує людину, викликає в неї розгубленість, неочікуваність вчинків, але бувають випадки і позитивного впливу стресу, коли активізується увага, пам`ять, мислення, підвищується мотивація вибору. Узагалі стрес може сприяти адаптації до чогось (наприклад, до нових умов навчання або роботи), тренує самозахист і самозбереження.

Стрес має три фази:

- тривога (мобілізація), коли організм перерозподіляє резерви;

- стабілізація, коли поведінка людини зовні здається звичайною, нормальною;

- виснаження, коли фізичний стан погіршується аж до хвороб.

Ви запитуєте, як можна заспокоїтися під час стресу, як вийти зі складних ситуацій без ускладнень для себе?

1. Спробуйте напруження, яке відчуваєте, перенести на заняття цікавими, новими справами або спортивними заняттями. Переключення або перенесення уваги, коли навіть цього і не хочеться робити, корисне.

2. Цей же прийом добре спрацьовує, коли замість переживання власних ситуацій, які здаються нездоланними зараз, зайнятися проблемами інших людей.

3. Використайте метод «перевернутого бінокля» - знизьте значущість ситуації. Недарма є прислів`я: «Переночуйте з проблемами, і зранку вони здадуться вам дріб`язком».

4. Не приймайте необміркованих рішень, спробуйте розслабитися, заспокоїтись, адже тільки тоді ви побачите декілька варіантів виходу із ситуації й обрати той, який буде найкращим і найрозумнішим.

5. Уявіть, що ця ситуація сталася з вашим другом або родичем, адже проблемам інших дати раду легше, ніж своїм.

6. Намагайтеся виговоритись, переказати комусь свою проблему – зможете отримати пораду, підтримку або допомогу від авторитетних осіб – батьків, педагогів, друзів, психолога.

Пам`ятайте: ситуація, яка для вас є стресовою, вже багато разів відбувалася з іншими людьми, які радо поділяться своїм досвідом.

Спробуйте подивитися ролик «Для релаксації» на сайті школи.

Не можу відповідати біля дошки, хвилююся. Що робити?

Відповіді на запитання підлітків

Чимало досвідчених ораторів переймаються перед виступами, відомі артисти нервуються перед концертом, а спортсмени – хвилюються перед важливими змаганнями. Стан перед відповідальною справою з невизначеним результатом психологи називають передстартовим. Це може бути страх перед відповіддю біля дошки, хвилювання перед відповідальною розмовою, очікування, що викличуть пояснювати незроблене домашнє завдання…

Для психічно сильної й урівноваженої людини такий період означає напруженішу діяльність, мобілізацію всіх резервів. Якщо ж цього не відбувається, то найчастіше виникає побоювання не впоратися зі справою, метушливість, страх, тривога за наслідки. Часом людина виявляється настільки деморалізованою, що практично «вибуває з гри».

Існує багато прийомів, які дозволяють упоратися з передстартовим хвилюванням. От деякі з них.

1. Підготовка і ще раз підготовка! Прийшовши до класу, постійте там, де вам, можливо, доведеться відповідати. Походіть, роззирніться, звикніть, помалюйте на дошці, огляньте простір – зробіть його своїм. Ну що? Нічого страшного: стерті парти, знайомі фізіономії однокласників (самі нічого не знають), пописана дошка… Якщо у класі нікого немає, спробуйте поговорити – голосно, начебто для всіх. Утім, навіть якщо у класі хтось є (ще краще!), зробіть якесь оголошення, повідомте приємну новину.

2. Дихайте рівно! Коли вас викликали – не поспішайте! Виходьте до дошки повільно, не кваплячись, не збиваючи подих, цей час використовуйте для того, щоб зібратися з думками, пригадати зміст відповіді. Вийшовши до дошки, не починайте одразу торохкотіти й сипати даними – зробіть паузу, переведіть подих, а в цей час іще раз зберіться з думками. (До речі, чи не курите ви? Якщо так, то краще кинути.)

3. Двійник. Вийшовши в центр класу, уявіть, що це не ви переминаєтеся біля дошки, а хтось інший – ваш двійник. А ви в цей час спокійно собі хрумкаєте чіпси на останній парті й слухаєте дзижчання свого товариша. Ну як, вийшло?

4. Спогади. Як відомо, звичне і знайоме хвилює менше, ніж невідоме. Тому, опинившись біля дошки, зрозумійте, що ви тут не вперше, до цього ви тут вже були, і потому таких виходів – як вдалих, так і невдалих – ще буде вдосталь. Краще частіше згадувати саме вдалі відповіді – вони вселяють упевненість у власних силах.

5. Тріумф. Цього разу завдання полягає в тому, щоб переконати себе: усе буде гаразд, на вас очікує тріумф – повага вчителя, подяка батьків і визнання однокласників. Але! Успіх багато в чому залежить від того, наскільки ви підготувалися до уроку.

6. Буває й гірше. Повірте у те, що ваша відповідь біля дошки – ситуація досить пересічна, що легко забувається, десь навіть повсякденна і для інших малоцікава. То чи варто витрачати свої нервові клітини? Адже бувають і гірші пригоди. От, наприклад, одного разу мій знайомий зустрів у тайзі ведмедя… і навіть учительки поруч не виявилося.

А що, як не чекати, доки вас викличуть, а підняти руку самому – і що буде, те й буде?! Зможете переконатися, що нічого страшного не станеться, а якщо ви добре підготовлений, то досягнете успіху й одержите гарну оцінку.

ЯК ЗАПОБІГТИ

НАСИЛЬСТВУ

Домашнє насильство над дітьми

Що ми зазвичай розуміємо під насильством?

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

Виявляється, насильство - це:

• погрожування нанесення собі або іншому тілесних пошкоджень,

• невиразні погрози типу «Ти у мене дограєшся»,

• погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти що-небудь,

• завдання шкоди домашнім тваринам (щоб «помститися» партнеру),

• ламання та знищування особистих речей,

• використання лайливих слів,

• принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків,

• контролювання, обмежування у спілкуванні, стеження,

• заборона лягати спати або насильне пробудження,

• звинувачування у всіх проблемах,

• критика думок, почуттів, дій,

• ігнорування.

Насиллям щодо дітей, крім цього, вважається:

• нехтування дитиною,

• нехтування обов'язками стосовно дитини,

• відсутність в сім'ї доброзичливої атмосфери (психологічне насилля),

• недостатнє забезпечування дитини наглядом та опікою,

• втягування дитини у з'ясування стосунків між батьками і використовування її з метою шантажу,

• недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це,

• використовування алкогольних напоїв (наркотиків) до межі втрати самоконтролю над діями,

• нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не важко помітити, що все це не рідкість у наших сім'ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводили себе наші батьки, батьки наших батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою точку зору їм все одно, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте Ви, що:

Діти бачать, чують та пам'ятають більше, ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, знаходиться в іншій кімнаті тощо). Але, насправді, діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться.

Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей - навіть на немовлят - впливає домашнє насильство.

Як діти реагують, коли вони стають свідками насильства в сім’ї:

• діти зазнають почуття провини, сорому і страху, як ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати;

• діти відчувають сум;

• діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім'ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей? Вони можуть:

• реагувати надто агресивно;

• не визнавати авторитетів;

• бути пасивними чи пригніченими;

• мати вигляд знервованих або заляканих;

• жалітися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми та сонливість тощо.

Які «уроки» може отримати дитина, що стикається із домашнім насильством?

1. Насильство - це засіб розв'язування конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять в оточуюче середовище: спочатку в дитячий садок і школу, потім в дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім'ю і на своїх дітей.

2. Негативні форми поведінки в суспільстві - найвпливовіші. Вони отримують впевненість, що тиск і агресія призводять до бажаного результату і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи права іншого.

3. Довіряти людям і, особливо, дорослим - небезпечно. У своїх сім'ях вони не мають прикладу позитивних стосунків одного з одним. Тому їм важко встановити близькі стосунки з іншими людьми.

Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4. Свої почуття і потреби не можна виражати відкрито. Дитина не може відкрито виразити свої справжні почуття в сім'ї, тому що або до неї просто нікому немає діла, або за цим наступить покарання. Врешті-решт, вона втрачає цю навичку - виявляти свої справжні почуття.

Абетка виживання

Я знаю напам'ять усі адреси, номери телефонів та імена людей, яким довіряю.
Люди, котрим я довіряю, – це мої батьки чи хтось інший, хто дбає про мене та хоче, щоб я був/була у безпеці.
Я пам'ятаю про телефони спеціального та негайного виклику: «101» (пожежна охорона), «102» (поліція), «103» (швидка медична допомога).
У мене є номери телефонів дільничного інспектора, соціальної служби й телефону довіри.
Я нікому не дозволяю принижувати й ображати мене.
Я не ходжу сам/сама по вулиці увечері чи вночі.
Я ніколи не розмовляю з незнайомими людьми, нікуди з ними не йду, нічого у них не беру, не сідаю до них в автомобіль.
Якщо мені загрожуватиме небезпека, я буду тікати, кричати, привертати до себе увагу.
Я не ввійду з незнайомцями до ліфту.
Я не впускаю в помешкання незнайомців, якщо я сам/сама вдома.
Я знаю, де лежить моє свідоцтво про народження.
Якщо зі мною трапиться щось недобре, я негайно розкажу людям, яким довіряю.
Я чітко та послідовно знаю, що робитиму, куди зателефоную, піду, кому розповім, якщо зі мною трапиться щось недобре.

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ

В ІНТЕРНЕТІ

Я не надаю жодної особистої інформації (ім'я, вік, адреса, номер телефону, номер школи, місце роботи батьків) без згоди батьків.
Якщо я отримаю інформацію, що змусить мене почуватися некомфортно, то одразу розповім батькам або вчителю.
Мої батьки знають усіх, із ким я спілкуюся в Інтернеті.
Я ніколи не погоджуся зустрітися з людиною, з якою познайомився/познайомилася в Інтернеті, без попередньої згоди батьків.
Якщо я вирішу зустрітися з цією людиною, то це буде людне місце, і я запрошу одного з батьків.
Я ніколи не вишлю свої фото людині, з якою познайомився/познайомилася через Інтернет, не порадившись із батьками.
Я не відповідатиму на листи чи прохання, що викликають у мене відчуття дискомфорту або сорому.
Разом із батьками ми встановимо мої правила роботи в Інтернеті: час та сайти, які мені дозволено відвідувати.

Безкоштовні «гарячі» телефонні лінії

Всеукраїнська дитяча лінія «Телефон довіри»
8-800-500-21-80

Національна «гаряча лінія» з питань насильства

та захисту прав дітей
8-800-500-33-50

386 — з телефонів МТС та Київстар

Національної лінії Телефону Довіри

з проблем ВІЛ/СНІД
8-800-500-45-10

Національна «гаряча лінія»

по запобіганню торгівлі людьми
8-800-500-22-50

Безкоштовно, анонімно, конфіденційно.

Дніпровський міський центр соціальних служб

м. Дніпро, вул. Новосільна, 21,

тел. 767-18-46, 767-18-41

Графік роботи:

понеділок – четвер 9:00-18:00,

п`ятниця 9:00-16:45, перерва 13:00-13:45

Мобільна бригада

соціально-психологічної допомоги

особам, які постраждали від домашнього насильства

тел. 783-73-60

ДНІПРОВСЬКА ГІМНАЗІЯ № 77 ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Відповіді на запитання підлітків